МАТЕРІАЛИ

Матеріали  для конкурсу "Вчитель року" в номінації "Музичне мистецтво" Духовне життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, фантазії, творчості. Без цього вона — засушена квітка.    В. Сухомлинський       По своїй дивній здатності викликати в людині творчу активність, мистецтво займає, безумовно, перше місце серед всіх багатообразних елементів, що становлять складну систему виховання людини. Творчість складається з цілої системи взаємопов'язаних здібностей-елементів і передбачає розвиток уяви, асоціативного мислення, фантазії, пізнавального інтересу, мовної діяльності, пам'яті.         Сьогодні у нашому суспільстві виникла нагальна потреба в творчих, діяльних і обдарованих, інтелектуально й духовно розвинених громадян. У наш час люди все більше усвідомлюють, що саме творчість є найважливішою складовою творчого успіху. І здатність творити можна розвинути.     Своє  завдання  як  вчителя  музики  я  бачу  в  тому, щоб  навчити  дітей  цінувати  прекрасне, використовувати  його  для  формування  себе  як  особистості, знайомити  учнів  з  найвизначнішими  досягненнями  світового  мистецтва, розвивати  творчі  здібності, креативне  мислення  школярів, сприяти  емоційному  розвитку  особистості, навчити  дітей  формулювати  свою  думку  й  належно  аргументувати  її, виховувати  в  учнів  повагу  до  своєї  культури  та  інших  етнокультурних  традицій.              Я працюю над такою методичною проблемою: «Художньо-естетична креативна освіта на уроках музичного мистецтва як передумова загальнокультурного розвитку особистості».      Розвивати творчість – означає виховувати у дітей інтерес до знань, виявляти їх нахили, самостійність у навчанні. Учень добре вчиться лише тоді, коли він переживає успіх, хоча б невеликий.    Тому головним завданням вчителя я вважаю  пробудити чи розвинути в дитині творчість, допомогти учневі знайти себе в житті,  за  словами                                     Ф.М.Достоєвського: «відкрити в собі людину».    Своїм педагогічним кредо я обрав слова В. Сухомлинського: «Музичне виховання – це не виховання музиканта, а перш за все виховання людини».          У розв’язані задач творчого розвитку учнів  велику користь приносять сучасні технічні засоби і новітні технології, такі, наприклад, як комп’ютер і засоби мультимедіа.  Впровадження технічних  засобів в освітню сферу стало особливо актуальним у наші  дні.       На уроках музичного мистецтва я застосовую сучасні інформаційні технології: мультимедійні навчальні програми з музичного мистецтва, конструктор уроку (5-7кл), презентації, документальні фільми, ресурси глобальної мережі Інтернет. Застосування ІКТ  на уроках  музичного мистецтва  сприяє всебічному і гармонійному розвитку особистості дитини, насамперед розвитку її творчих здібностей та дозволяє : -         підвищувати продуктивність уроку; -         підвищувати якість рівня використання наочності на уроці; -         об’єктивно та своєчасно проводити контроль та підведення підсумків ; -         дозволяє залучити учнів до створення творчих робіт ; -         підвищувати  пошук інформації з найрізноманітніших джерел; -         розвивати самостійне мислення.      Інтегрування  уроків музичного мистецтва  з комп’ютерними технологіями  дозволило мені зробити заняття більш цікавими, якісними, яскравими, візуальними, творчими.      Комп’ютер перестає бути джерелом інформації, а стає організатором навчально - пізнавальної діяльності школярів. Працюючи над розвитком творчих здібностей учнів, на  уроках  музичного мистецтва  використовую різні методи, що є актуальними в системі мистецької освіти: метод розповіді та бесіди, метод наочності, ігровий метод, метод порівняння і зіставлення, метод узагальнення, метод «зруйнування», метод «емоційного заряду»,  метод художньо-педагогічної драматургії,  метод забігання наперед і повернення до вивченого матеріалу.     У своїй роботі  застосовую різні форми навчання: індивідуальну роботу, роботу в групах, колективну роботу, роботу в парах та ін.      Працюючи за інноваційними технологіями, особливу увагу  намагаюсь приділяти інтерактивному навчанню. Використовую  інтерактивні методи  навчання: «Мікрофон», «Ланцюжок», «Коло», «Аукціон», «Мозковий штурм», «Гронування», «Чистий аркуш», «Дерево знань», «Асоціативний кущ», «Навчаючи – вчуся».    На уроці називаю тему дискусії і запрошую учнів взяти участь в її обговоренні шляхом “штурму”.  Я намагаюся уникати “закритих” питань, на які можна однозначно відповісти “так” чи “ні”, ставлю запитання закриті, які починаються з “як”, “чому”, заохочую учнів висловлювати свої ідеї, почуття.           У своїй роботі  використовую різноманітні творчі завдання, казкові сюжети, музично-дидактичні ігри, театралізовані ігри.      З усієї різноманітності ігор на уроках музики доцільними є ігри музично-дидактичні, сюжетно-рольові та проблемно-моделюючі. Я використовую ігри-загадки, ігри-змагання, які  сприяють засвоєнню, закріпленню знань, оволодінню способами пізнавальної діяльності, сприяють формуванню в дітей навичок музичного сприймання, вмінню розрізняти висоту, тембр, силу і тривалість звуку, планомірно розвивають висотний, динамічний, ритмічний і тембровий слух.      Ігри “Голосно-тихо”, “Швидко-повільно”, “Вгору-вниз”, “Луна”, “Дзеркало”, “Веселі діалоги”, музикальні “хрестики – нулики” . Ці  ігри доцільно проводити під час  організації процесу спостереження за розвитком музики, розширення емоційного, інтонаційного досвіду, лексичного запасу.      Для закріплення мистецьких понять та термінів наприкінці вивчення теми проводимо ігри: «Вгадай мелодію», «Поле чудес». Такі ігрові форми проведення підсумкового оцінювання включають  перевірку не лише спеціальних вузько предметних, й загально-художніх компетентностей для з’ясування рівнів художнього мислення учнів.        У своїй педагогічній діяльності застоcовую активні форми навчання, які реалізовую шляхом:  -  проведення нестандартних уроків; -  вирішення проблемних ситуацій; -  міжпредметних зв’язків на уроках; - проведення предметних тижнів.      Щоб розвивати творчі здібності учнів, поступово та систематично включати їх у самостійну пізнавальну діяльність та  забезпечити співпрацю між учнями і вчителем, я використовую у своїй практиці нестандартні уроки: урок – вікторина; урок – концерт;  урок – інтерв’ю; урок – конкурс; урок – дискусія; урок – подорож; урок – КВК.             Уроки музичного мистецтва, проведені нетрадиційно, стимулюють творчість учителя й учнів, створюють сприятливі умови для спільної співпраці.  Сповнені яскравих вражень, невимушеного спілкування, демократичні за своєю суттю, такі уроки допомагають зацікавити учнів музикою, внести певні емоції в міжособисті стосунки в класі. Нестандартна типологія уроків допомагає створити позитивну мотивацію навчальної діяльності, що надзвичайно важлива в роботі з школярами.         Зміст уроку музичного мистецтва  починається з виникнення своєрідного задуму, постановки мети, пошуку нестандартних способів реалізації драматургії уроку.   На початку кожного уроку я ставлю перед учнями проблемне питання, яке ми спільно вирішуємо. Такий підхід  впливає на процес розвитку творчих здібностей  дітей.  На уроках  завжди прагну установити  міжпредметні  та міжмистецькі зв’язки, що допомагають сформувати в учнів цілісну систему знань про мистецтво: -         літературні твори (прислів’я, приказки, заклички, вірші, загадки, сюжети літературних творів, біографічні відомості з життя композиторів, музикантів, художників); -         твори образотворчого мистецтва (ілюстрації живопису); -         матеріали про побут і звичаї народу; -         географічні  відомості про фольклорні регіони України, країни світу; -         історичні факти, відображені у музиці та інших видах мистецтва, історію створення творів мистецтва, історію виникнення мистецьких епох.     Урок музики має велику силу впливу на внутрішній і духовний світ учнів, пробуджує інтерес до музики, необхідність спілкуватися з нею. Одним  із  шляхів  розвитку творчої  особистості  учнів,  їхньої  креативності є, я  вважаю, творча музична діяльність,  яка має пронизувати  усі  види музичної  діяльності  школярів  та  бути  якісним  показником творчого  самовираження.   У  виконавській  діяльності інтенсивно  розвиваються музичні  творчі  здібності учнів,  розширюються  можливості  активного сприймання  музики.                     На кожному уроці я навчаю дітей  уважно слухати музику, спостерігати за інтонаційним розвитком музики, інтерпретувати інтонаційно – образний  зміст прослуханих творів у процесі колективних обговорень і дискусій, навчаю споглядати твори різних видів мистецтва, аналізувати музичні та художні  образи, розуміти  мову  мистецтва, пояснюю що різні види мистецтва тісно пов’язані з життям людини, виховую інтерес до вивчення мистецтва, формую естетичні смаки. Одним із провідних видів діяльності на уроці музичного мистецтва вважаю вокально-хорову діяльність.        Для успішного вокального виховання учнів застосовую різноманітні прийоми, керуюсь принципом особистісно орієнтованого навчання.  Для цього періодично прослуховую  учнів з метою перевірки стану співацьких голосів та динаміки їх розвитку. Розробляю індивідуальні завдання дітям, які пасивно ставляться до співу, наприклад: прослухати мелодію і намалювати її «напрямок» у повітрі; впізнати пісню за ритмом або мелодією; слухаючи пісню у виконанні вчителя, співати її про себе тощо.    Дітей, які співають фальшиво, завжди розміщую  поруч з тими, хто чисто інтонує. У роботі з дітьми використовую співацькі завдання, складені з урахуванням примарної зони, зокрема: повторення співу птаха, виконаний учителем; здійснення приспівувань окремих звуків про себе на склади «го», «ля»; використання прийомів атаки звуків верхнього регістру для того, щоб виключити перенесення низького розмовного голосу у спів.      Дуже важливим є розвиток навичок правильного співацького дихання у дітей. Тому у своїй роботі я звертаюся до різних видів «Дихальної системи О.Ємельянова», яка дає можливість в ігровій формі привчати дітей до глибокого, активного співацького дихання. Поступово на кожному уроці я розвиваю в учнів музичний слух,  музичну пам’ять, почуття ритму, творчу уяву, фантазію, вокально-хорові навички, вміння і знання  мистецтва.          У школі керую дитячим хором, основним завданням якого є розвиток вокальних та сценічних здібностей школярів.      Учні гуртка виступають на шкільних концертах, виховних заходах, родинних святах,  беруть участь в районних та обласних конкурсах, де систематично здобувають призові місця. «Перетворююча сила музики» (6 клас)

КОНСПЕКТ УРОКУ З МУЗИКИ НА ТЕМУ:

Тема уроку:   Перетворююча сила музики. Вивчення нової пісні «Вийшли в поле косарі». Музична грамота: знаки альтерації. Музична література: К.Ф.Данькевич.

Мета уроку:    працювати з учнями над засвоєнням слів та мелодії пісні «Вийшли в поле косарі»; робота над чистотою інтонування; ознайомлення та засвоєння знаків альтерації; ознайомлення з творчістю К.Ф.Данькевича; виховання в учнів любові до прекрасного на основі вивчених пісень та розучування нової пісні.

Обладнання: нотні зошити, баян, СD-програвач, диски із записами пісень.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань учнів.

1. Сольфеджування вправи (вчитель при цьому використовує таблицю)

2.     Сольфеджування вправи з тактуванням.

3. Виконання ритмічного канону.

Перший  голос виконувати олівцем, другий – проплескати у долоні.

          4. Повторення вивченої української народної пісні «Від Києва до Лубен».

А) Відтворення характеру пісні.

Б) Спів пісні з ритмічним супроводом.

ІІ. Засвоєння знань, умінь і навичок.

                                                1. Вивчення нової української народної   пісні «Вийшли в поле косарі».

  mf  Пожвавлено

   

      Вий - шли в по  - ле     ко   -   са   -   рі              ко  -  сить  ран  -  ком     на     зо   -      рі  …

Гей,      ну  -  те,        ко   -   са   -   рі,              бо     не     ра   -   но       по   -   ча   -   ли,

Хоч  не   ра  -  но   по    -    ча    -    ли,          так      ба   -   га   -   то     у   -   тя   -   ли.

2.     До обіду покосили,

Гострі коси потупили…

Приспів.

3.     По обіді спочивали,

Тупі коси поклепали…

Приспів.

4.     Увечері холодком

Йшли додому всі рядком…

Приспів.

А) Художній та ідейний зміст пісні.

Б) Прослуховування мелодії пісні.

В) Засвоєння слів та мелодії пісні по фразах.

Г) Сольфеджування вправи.

Д) Робота над чистотою інтонування.

Е) Робота над засвоєнням І куплету пісні.

Є) Робота над засвоєнням приспіву.

Ж) Виконання І куплету і приспіву.

З) Засвоєння ІІ, ІІІ і ІV куплету пісні. Робота над виразністю співу.

И) Заключне повторення всієї пісні.

І) Співання пісні з ритмічним супроводом, відтворюючи її характер.

2. Музична грамота.

ЗНАКИ АЛЬТЕРАЦІЇ

Слово вчителя:

- Основних знаків альтерації є три:

1) Д і є з -    - вказує на підвищення звука на півтон;

2) Б е м о л ь -     - вказує на пониження звука на півтон;

3) Б е к а р -         - відміняє дію дієза чи бемоля.

Знаки альтерації є ключові та зустрічні.

Ключові знаки альтерації (ті, що записуються біля ключа) діють протягом усього музичного твору.

Зустрічні знаки альтерації (ті, що зустрічаються в середині музичного твору) діють тільки в межах одного тексту.

Завдання для учнів:

- Заспівати ступені звукоряду, називаючи ноти (до-мажор)

І – ІІІ – ІІ – ІV – ІІІ – V – ІV – VІ – V – VІІ – VІ – VІІІ – VІІ – ІІ - VІІІ

Костянтин Федорович Данькевич Український композитор, диригент, піаніст і громадський діяч К.Ф.Данькевич народився 11 грудня 1905 року в Одесі в робітничій сім’ї. Закінчив Одеську консерваторію з відзнакою, одержавши диплом піаніста та композитора. В роки Другої світової війни Данькевич брав активну участь у роботі Закавказького військового округу та був керівником Ансамблю пісні і танцю військ Закарпаття. В повоєнні роки працював професором Одеської та Київської консерваторій. У 1956-1967 роках – очолював Спілку композиторів України. Лауреат Державної премії України ім.. Т.Шевченка. К.Данькевич у своїй творчості дотримувався традицій  української музичної класики. Його творчість пройнята духом українського музичного фольклору. Одним з найвидатніших творів композитора є опера «Богдан Хмельницький»,  в якій відтворені події визвольної війни українського народу на чолі з Богданом Хмельницьким проти польської шляхти.

 

МУЗИЧНА ГРАМОТА

  3. Слухання музики.

А) Прослухайте арію Богдана «Небо беззоряне» з ІІ дії опери.

- Це роздуми полководця й палкого патріота напередодні бою. Музика підкреслює героїзм, мужність, непримиренність до ворогів Батьківщини, Богдана Хмельницького.

Творча спадщина композитора – це хори, пісні, романси, твори камерно-інструментальної та симфонічної музики; дві симфонії, симфонічна поема «Тарас Шевченко», симфонічна сюїта «Ярослав Мудрий», музика до театральних вистав і кінофільмів. Ним написані опери «Трагедійна ніч», «Назар Стодоля», балет «Лілея» та музична комедія  «Золоті ключі».

Б) Послухайте хор «Гей, не радійте, панове магнати» з опери «Богдан Хмельницький», основою якого стала українська народна пісня «Гей, не дивуйте, добрії люди».

В) Бесіда з учнями:

- Як змінилося звучання народної пісні в опері?

- Яких виразних якостей набула мелодія в оперному хорі у зв’язку з новим змістом?

ІІІ. Підсумки уроку.

-         Що на сьогоднішньому уроці ми вивчили?

-         Охарактеризуйте пісню «Вийшли в поле косарі».

-         Які ви знаєте знаки альтерації?

-         Що вам запам’яталось з творчості К.Ф.Данькевича?

ІV. Домашнє завдання:

1)                        Виконувати українську народну пісню «Вийшли в поле косарі» з ритмічним супроводом;

2)                        Творчість К.Данькевича;

3)                        Знаки альтерації.

            Конспект

         уроку з музичного мистецтва

                             на тему:

«Ритмічна вправа з використанням шістнадцятих нот. Розучування колядки «Во Вифлеємі». Слухання музики.        В.Барвінський « Колядки та щедрівки»

(6 клас)

                                                 Вчитель Пасечка В.В.

                                                 Милівецька ЗОШ І-ІІ ст.

                                                    

Мета уроку:         повторити з дітьми  тривалості нот

                                          та закріпити на ритмічних вправах;

                                          розвивати музичну пам’ять та ладо-

                                          тональний слух; виховувати  любов

                                          до українських  пісень- колядок  та

                                          щедрівок,   інтерес   до   традицій,

                                          звичаїв,  обрядів  українського народу.

Обладнання :        CD-плеєр,  музичний   інструмент,

                                          портрет   В. Барвінського, слайди.

                                                         Хід уроку

І.Організація класу до уроку:

- Музичне вітання: « Добрий день вам , діти!»

- Оголошення теми , мети та завдань уроку.

ІІ. Розспівування класу.

1) Спів на одній висоті різних голосних  звуків (а, е, і, о, у).

2) Спів на складах   ма, ме, мі, мо, му               

                                     да, де, ді, до, ду

                                    ла, ле, лі, ло, лу (стаккато, легато,

                                    з різними динамічними   відтінками)

3) Спів гами До-мажор терціями.

4) Спів вправ за ручними знаками.

ІІІ. Повторення вивченого матеріалу. Ритмічна вправа.

-         Сьогодні на уроці ми з вами ,діти, повторимо і закріпимо тривалості нот на основі цієї вправи.

-         Які ноти і їх тривалості зустрічаються в цій вправі?

-         Скільки тактів у вправі?

-         Який розмір?

-         На скільки рахуються 4 шістнадцятих?

-         Сольмізація вправи.

-         Проплескати ритмічний малюнок вправи (вибірково по тактах, а потім і цілу вправу).

(Кращим учням виставляю оцінки).

 ІV. Розучування колядки «Во Вифлеємі».

1)    Вступна бесіда вчителя.

Сьогодні на уроці ми будемо розучувати колядку «Во Вифлеємі нині новина».

 -   Як ви думаєте, діти, що означає слово «колядка» і що ви знаєте про колядки? (Діти пропонують свої варіанти відповідей),

 -      А  до якого  жанру ми відносимо колядки та щедрівки?

        ( Так, це календарно-обрядові пісні). Календарно-обрядові пісні були в давнину складовою частиною святкових обрядів. Сюжети цих пісень досить різноманітні. Але неодмінно пов’язані  з працею та життям селян. Це побажання успіхів у новому році, щастя і здоров’я. Проте в наш час колядки набули іншого , вже християнського колориту. В них ми прославляємо народження малого Ісуса, який посланий на землю Богом-отцем, щоб спасти весь світ.

-              А ще слово «коляда» означає винагороду за виконання пісні або певний період часу у житті християн.

     В українців християнські традиції цього свята тісно перепліталися з давнішими звичаями язичницького походження. Колись у цей час, невдовзі після зимового сонцестояння, наші пращури відзначали народження нового, літнього сонця, поворот від зими до літа. Це на його честь і досі запалюють під Різдво «живий» вогонь гуцули, а вуглини від тієї ватри вважають помічними від усіх хвороб.

     Вечір напередодні Різдва – «Свят-вечір», «вілія», «кутя» був магічним часом творення іншого, вимріяного буття. Звичні і буденні предмети, речі набували чарівної сили, а господар ставав домашнім жерцем. Урочисто вносив він до господи сніп, як правило, житній, і ставив його на покут – на врожай і достаток. Це була коляда,( а може,  то втілення бога Коляди, чиє ім’я згадують літописи ? ) або ще «дідух»,  « дідочок».

2)    Художнє виконання пісні вчителем.

-         Прослухайте колядку  і визначте кількість фраз.

3)    Розучування по фразах.

(звертаю увагу на чистоту інтонування мелодії, виразність фраз, а також на темп і динамічні відтінки).

V. Хвилинка музичних ігор і розваг.

1) Гра «Луна».

2)  Гра «Телевізор».

3) Музичні ребуси.

VI. Слухання музики.

1)    Бесіда вчителя.

Сьогодні на уроці ми з вами прослухаємо колядку В. Барвінського « Що то за предиво».

Василь Олександрович Барвінський – український композитор, наш земляк,   народився на Тернопільщині. В його доробку багато різножанрових творів: сонати , прелюдії, солоспіви, збірка обробок українських народних пісень для голосу і фортепіано, а також цикл фортепіанних  творів на теми народних пісень. Серед них є і цикл зі словесним текстом «Колядки та щедрівки».

    

2)    Слухання твору.

n  Хто виконує твір?

3)    Повторне слухання.

n  Який характер  твору?

n  Чому цей твір має таку назву?

n  Які почуття викликає він?

n  Чи хотіли б ви чимось допомогти маленькому Ісусикові та його Матері ?

             VII. Підсумок уроку.

n  Що нового дізналися на уроці?

n  Що найбільше вразило вас?

(Виставлення оцінок)

n  Музичне прощання « До побачення вам, діти!»

ФЕСТИВАЛЬ ПАТРІОТИЧНОЇ ПІСНІ, ПРОЗИ ТА ПОЕЗІЇ

(Святково прибрана зала у національну символіку, по обидва боки колони з прапорів, посередині великий екран, де глядачі можуть переглядати відеосупровід до заходу, таблиці з надписом «УПА», « Крути», « Січові стрільці», «Воїни АТО»)

МЕТА: виховання в учнів національних почуттів та патріотизму,

любові до власної нації, її культури та традицій, до власної історії, мови, віри, вітчизняної культури.

ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ: мультимедійна дошка для супроводу відеопрезентацією.

Танцювальна композиція «Ой зелене жито»

( коридорчиком виходять хлопець і дівчина з хлібом і сіллю.

Весь захід супроводжується відеопрезентацією)

Дівчина:Ми хлібом-сіллю друзів зустрічаємо, 
Хай більшає у світі в нас братів, 
Хай в кожнім домі будуть короваї, 
Щоб люд ніколи хліба не просив. 
Хлопець
Єднаймося у праці, у пісні, у слові, 
У помислах, у намірах, ділах, 
Нехай вогонь братерської любові 
Нам осяває і серця, і шлях. 

Дівчина 
І зеленіють сонцем виднокраї: 
І пшеницями доля зашумить, 
Ми хліб і сіль на щастя вам вручаєм, 
Нехай вас Бог з небес благословить! 

Хлопець

О, Боже! Дай повік любити край,

Де квітка, пташка і зелений гай,

Де кожна вірна тій землі дитина

Живе єдиним словом  - Україна.

( Проовжуючи мелодію, дівчата виходять.З*являються читці. Звучить ніжна мелодія)

Читець.

       Україно моя, для мене ти єдина,

Як рідна мати, що дала життя.

І в щастя дні і в лиховісні днини

До тебе повертаю звіддаля.   

Вклоняюся рідним вербам і тополям

І припаду до рідної землі.

Що маю я таку щасливу долю,

Великий Боже, дякую тобі.

Читець.

Лиш у єдності, знаємо, треба нам йти,

Щоб нове будувати майбутнє.

Не діліться по вірі і мові, брати!

І тоді буде вдача супутня.

Ми єдині в думках і ми вільні у них.

Не керуйтесь “совковим диктатом”!

Що збудуємо ми, не збудують вони,

Лиш єдину мету треба мати.

( Відкриваємо І сторінку свята: «Січові стрільці – безсмертні воїни народу»

(Звучить стрілецька мелодія, виходять учні, на крані спостерігаємо відеосупровід)

            Звучить голос з мікрофона: «Історія України... Забуті імена, викреслено з пам'яті цілі сторінки, зруйновані могили, поломані хрести, понищені церкви. Сьогодні ми хочемо воскресити в пам'яті одну із забутих сторінок нашої історії про Українських Січових Стрільців»

(Виходять читці)

            Читець.У своєму зверненні до народу стрільці заявляють: "Ми пішли в

світову війну лише тому, щоби наша Україна, в часі цього всесвітнього

смертельного спору могла проголосини, що є і хоче бути, хоче мати своє

місце під сонцем. Коли, ще тривожить нас та думка, чи жертва крові

принесе користь Україні, чи ті могили наших товаришів, найкращих синів

України, які виростають слідом за нами від далекого Закарпаття аж до

подольських степів - просинаються до покрови незавидної долі нашого

народу, спішать зірвати ті ганебні кайдани неволі".

            Стрільці - це наша гордість, і наша честь, наша слава.

Пісня «Йде Січове військо»

Супроводжується відеоуривком: «Йде січове військо» (/www.youtube.com/watch?v=eqnvHi8yXNQ)

(Звучить мелодія січових стрільців, виходять читці)

Читець.

На могилах стрільців спить у росах трава.

Тут зозуля з тих пір не кувала.

Лиш порушує їх відпочинок сова –

Та, що їм тоді смерть віщувала.. …

На кровавій землі рясно маки цвіли.

Обірвалось життя передчасно.

Серед маків тіла ковилою лягли.

 – Тут у розквіті молодість згасла.

Читець.

На могилах стрільців не звучать молитви.

Лиш свічки їм запалюють зорі.

Ми живемо, кохаєм, старієм…

А ви? – Якір слави в життєвому морі...

Теж кохали дівчат. Хтось, можливо, ще й ні.

Він, на жаль, вже той жар не відчує.

Смерть догнала й спалила життя у вогні.

Зупинилось кохання від кулі…

Батько вже не поплеще по дужім плечі,

Вже не вишиє мати сорочку.

Вже не буде зізнань і обіймів вночі,

Поцілунків в вишневім садочку.

Не відчує чоло дотик ніжних долонь.

– Вас голублять гірські ручаї.

 Не сріблитиме іній мудрим попелом скронь…

Україно, це сльози твої!

                         Стрілецька пісня : « Прощай, моя рідна матусю…»

                           (Супроводжується хореографічною інсценізацією)

Звучить голос з мікрофона: «Січові Стрільці! Безсмертні борці, вірні сини матері-України, які не шкодували ні сил, ні здоров’я для її добра, щастя і волі, котрі на вівтар її визволення без вагань клали своє найдорожче – життя. Це цвіт і совість української нації, її гордість і слава.

         Вони гордо і мужньо підняли національні синьо-жовті знамена, ідучи визволяти з 300-літньої неволі Російської імперії своїх  братів-українців. До цього їх кликали віра, надія, синівська любов»

(Виходить дівчина-Україна зі свічечкою в руках, навколо неї дівчата в національних костюмах)

Дівчина-Україна

Спіть, герої, спіть! Голови склоніть!

Най вколише вашу тугу

Шумнокрилий вітер з лугу.

Голови склоніть,

Тихим сном засніть.

Серед рідних піль в пошумі топіль,

Мрійте мрію про походи,

Про народини свободи.

В пошумі топіль

Най засне ваш біль.

 Як наспіє час, ми розбудим вас.

Загрохочуть самопали,

Задрижать бескидські скали.

Ми розбудим вас;

Дожидайте нас...

 Душу віддамо й вас ми помстимо!

Згинуть, згинуть супостати,

Й усміхнеться ваша Мати.

Ми вас помстимо,

Ми вас помстимо!

Дівчина:

Серце моє - це моя Україна 
Душу свою віддаю я тобі 
Прославляти тебе буду знову і знову 
Нехай заздрять мені вороги! 
Ти тепер на коліна не станеш, 
бо ти маєш найкращих синів 
Зацвіте незабаром калина, 
бо найкращий той цвіт на Землі! 
Буду Бога просити про поміч, 
бо він поруч з тобою завжди 
Ми всі разом повстанем за волю 
і доньки твої і сини... 
Твоя мова найщира у світі 
Твоя врода найкраща за всі 
Твою пісню мелодійну й казкову 
заспіваємо ми всі на зорі
 

Дівчина.                    

Поможи нам, о Боже Єдиний, 
Пережити важкі ті часи, 
Щоб ніхто не схитнувся безсилий 
У борні. Захисти і Спаси! 

Возз’єднай наше ревне бажання, 
Що кипить ним і захід, і схід, 
Бо набридло вже прикре мовчання 
На безладдя бандитського хід. 

Дай нам сили, любові й наснаги 
Через терня пройти до зірок, 
Не боятися втоми і спраги, 
А рішуче зробити свій крок.

      ( Ставлять свічки біля напису «Українські Січові Стрільці»)

ІІ сторінка нашого свята:

«Я знаю грамоту свободи - її підписують мечі!»

Звучить голос з мікрофона (на екрані з*являється назва ІІ сторінки та наступні слайди до неї): «Шлях українського народу до здобуття своєї державності важкий і тривалий. На цьому шляху було все: сльози і зітхання, підступність і зрада, героїчне і трагічне. Але в 40-50-х роках минулого століття цей шлях був так густо вкритий трупами і так щедро залитий кров’ю українців, як ніколи раніше. Десятки, сотні тисяч найсвідоміших українських синів і дочок поклали своє життя на жертовник України»

 ( звучить повстанська  мелодія виходять читці)

Читець.

Чи вам відомо, хто то є повстанці? 
Це ті, що їм немає вороття 
До рідних хат, десь у рові, землянці 
Чи під кущем їм місце для життя.
Ні вдень, ні вніч, ні ввечері, ні вранці 
Немає для їх долі забуття, 
Бо в домах їх замість осель – руїна 
Й розстріл рідних до п’ятого коліна.

Читець.

Жадоба помсти за свій тихий рай 
Сплюндрований у їх гартує дух; 
До боротьби їх кличе рідний край, 
І кожен з них той поклик любо слуха.

Нехай і мало їх, борців, нехай 
Покірно інші ждуть, як віл обуха, 
Від ката смерті, тільки не вони, 
Не страшно їм нерівної війни...

Повстанська пісня у виконанні шкільного хору : «Ішли ми до бою темними лісами», використовуючи танцювальну композицію з національною символікою

(Виходять читці)

Читець.

Шляхом твердим повстанським йду,

Хай називає кат мене бандитом.

Туди іти сказав Великий Дух,

У серці голос чую той щомиті.

Немає в мене іншої мети,

Ми в ореолі щастя, Україно.

Хай на шляху цім смерть, не кину йти,

Постане месник на святих руїнах.

Читець.

Історія і діяльність Української Повстанської Армії, яка своєю боротьбою не тільки запалила надію на вільне життя в серцях мільйонів українців, але й показала безприкладний героїзм та самопожертву всім країнам Європи, є найяскравішою сторінкою національно-визвольних змагань українців.

Знову з*являється Дівчина-Україна: (звертаючись до вояків УПА)

Скільки вас, побитих у Карпатах?
Скільки вас, скатованих в снігах?
Знає тільки місяць, що на чатах 
Вартував у синіх небесах.

Скільки вас без дому, без надії, 
За морями в муках довгий час? 
Діти долі, квіти веснянії, 
Україна молиться за вас!

Читець.

Шляхами курними, стежками крутими, 

По хащах яруг і дібров, 

Крізь ранки похмурі,крізь ночі,крізь бурі 

Вкраїнський повстанець пройшов. 

І долом й горою про мужність героя 

Співали ліси і поля, 

Неслись перегроми про Львів і Житомир, 

До волі тяглася земля. 

І в рідних просторах палкий та бадьорий, 

Овитий димами атак, 

Стояв на сторожі,як пострах ворожий, 

Незламний у битвах вояк

Читець.

Ти тямиш,мій друже,ті спеки і стужі,  

Ті будні, часів бойових,

Як нас у Карпатах стрічали дівчата, 

Мов любих легінів своїх.

Я згадую стало столичні причали, 

Знайомі гаї за Дністром, 

І сниться ночами, що тими гаями 

Ми знову рейдуєм разом. 

Бо друзів рішучих уже не розлучать 

Ніколи ні даль, ні роки: 

Ти-там в Україні, я тут-на чужині 

Одної чоти вояки!

Читець.

Всім тим, що з крісами стояли

На полі битви чи в лісах.

І тим, що в тих боях упали

Або, що мучились в тюрмах,

І тим, які страху не знали,

За Україну в бій ішли,

Хатини рідні покидали,

Щоби на волі ми жили.

І тим яким ворожа куля

Прошила молоду ще грудь.

І закривавилась шинеля,

Хреста ніде не покладуть.

І тим, що їх могила стала

У травах, в лісі десь чужім,

І Україна не співала

Ще «Вічну пам’ять» навіть їм.

Всім тим, що в бій ішли завзято,

Щоби нам волю принести,

Що мучив їх десь ворог клятий,

До кволості щоб довести.

Ще тим, які живі сьогодні,

Але в рядах борців були,

Які нескорені і горді,

З путі своєї не зійшли!

Читець.

В тім краю, де все співає вранці,

І шумлять закохано ліси,

За Вкраїну билися повстанці-

Прометеї волі і краси.

Боронили землю від фашистів,

Від поляків і більшовиків,

Щоб ніколи у селі і в місті

Не затих народу вільний спів.

Та високі мрії не збулися,

І злетіть соколи не змогли.

Ворогам поганим не здалися,

І в холодні ями полягли.

Прийшов час- прославляють їх нащадки,

І летять пісні, як журавлі.

Збережемо, браття, світлу пам'ять

Про героїв нашої землі!

       ( Україна і дівчата ставлять свічки біля напису « УПА»)

Пісня «Гей, вдарте в струни, Кобзарі»

Читець.

Горить в народі і буде горіти

Любов животворна до вас, герої УПА.

Тиранам несила любові вогню погасити

У пітьмі нам світить лиш ваша повстанча тропа.

Так ви герої в священній борні за свободу,

Співаючи пісню ішли ви у правильний змах,

Щоб владно засяяв над вежами Києва й Львова

Злотисто-блакитний державний наш стяг.

4 сторінка нашого свята: «Прийшли під Крути тільки триста…»

Голос з мікрофона: (на екрані з*яляється назва 4 сторінки свята)

Супроти чужої навали,
Супроти смерті – в стужу , сніг ,
Ось тут вони , ось тут стояли
І всього жменька – триста їх.

(З*являються читці, на фоні мелодії говорять слова)

Читець.

Послухай , як шумлять жита,
Де стільки літ буяли січі
І смерть дивилася у вічі ,
І воля марилась свята.
Учень: Послухай стогін і збуди
Порив душі , надії Квіти ;
Чиї сини , чиї ми діти , -
Спитай і сам себе суди.
Учениця: Земля кипіла на вкруги
Вмирало юне покоління…
Послухай , стогне як коріння ,
Котре зрубали вороги.

Читець.

 У боревій доби ,
Щоб скрипіння не зміліло ,
Безсмертя дух освятить тіло –
І совість стане на диби.
 Послухай вікові пісні
І власну вимости дорогу ,
І присягни собі і Богу ,
Що не відступиш в боротьбі.
 Бо кличуть сурми й солов’ї
Для внуків воля – краща доля
Одна є мати – Україна ,
Як син , ти захисти її.

Читець.

Лише 300 українських юнаків – добровольців виступили на захист Української Народної Республіки і прийняли на засніженому чернігівському полі нерівний бій із майже п’ятитисячною армією більшовиків. Основу українських добровольців складали бійці , створених за ініціативою молодіжного Братства Українських Самостійників Юнацької школи ім. гатьмана Б.Хмельницького та Студенського куреня ім. Українських Січових Стрільців – переважно студенти Київського університету , Київського політехнічного інституту та учнів старших класів київських гімназій.

( З*вляється Україна зі свічечками та молодими юнаками)

Україна:
 Ще юнаки , ще майже діти ,
А навкруги і смерть , і кров.
На порох стерти , перебити !-
Іде на Київ Муравйов.
Учень: Полків його не зупинити ,
Та рано тішитесь кати :
Коли стають до зброї діти,
Народ цей – не перемогти.
Учениця: В мороці неладу , в пітьмі підлот –
Ваші пісні молодечі ,
Лет ваш орлиний , нестримний лет ,
Лет крізь вітри і хуртечі.
Учень: Що там , що вперше з рушницею йти ,
Що там , що тому п’ятнадцять ,-
Так хороше вам на ворога йти ,
Співом гучним захлинатись.
Учениця: Хай вам вітри вибігають на шлях ,
Просять вернути , голосять ,-
„Щоб наша доля…” лунає в полях ,
„Щоб краще в світі жилося „

Хлопець:

Ти впав , товаришу , у ранах
Між трупами таких , як сам ,
Та не останній в могіканах ,
Борониш ти святий вігвам.
Учениця: Вони ідуть у лавах щільних
Вперед , вперед , і не один
Упав , як ти , в огнях свавільних
Під спів червоних хуртовин.
Учень: Благослови ж їх льот шалений ,
Умри з усміхом на устах ;
Не поведе більш кат скажений
Твоїх братів у кайданах.
Учениця: Коли ж здригнуть міцні їх лави ,
Коли не схочуть умирать ,-
Покрий тавром ганьби й неслави ,
Спали пожежею проклять!..
Учень: День помирав , як недобитий лебідь ,
Ніч перейняла невимовний біль.
Здригнулись зорі в сполотнілім небі
І тихо подали в криваву заметіль.
Стогнали Крути і молився вітер ,
Цілуючи скривавлені сліди:
Вас мало , діти , вас так мало , діти ,
Супроти п’яної московської орди.
В пекучий сніг… Навзнак. Не на коліна.
Заплакав місяць в зоряну блакить.
Всі – як один… Кріпися Україно ,
Хоч їхня смерть вовік не відболить.

Хлопець

Спом’янімо в пісні славу Крутів ,
Нейсвятіше з наших бойовищ!
Крути ! Крути !- смолоскип в майбутнє ,
Піднімімо наші душі ввиш.

Учень: Крути ! Крути ! Це за Батьківщину
Стати муром , шанцем душ і тіл ,
Крути ! Мужньо , воєдино
Прямувати в найсвятішу ціль.

Учениця: Крути ! Крути ! Час розплати близько ,
Вже червоний ворог карти жде ,
Крути !  Вічне бойовисько
За майбутній ,  світлий день.

Учень: Крути ! Крути ! Мужність і посвята ,
Вірність , що міцніша понад смерть.
Крути ! Горда і завзята
Кличе пісня і веде вперед.

Україна:

Народе мій , великий , Український ,
Яка б солодка не була брехня ,
Не вір брехні , що воля – тільки тінь це
Козацького минулого вже дня
 Не раз вже потрапляв у пастку ти ,
Буть пильним , мій довірливий народе
Піднести прапор – то ще не свобода
Будь мудрим ! Вір що дійдеш до мети.

( Ставлять свічечки біля надпису «Крути»)

ПІСНЯ : «Впав на землю січневий мороз»

( виходять дівчата , несучи довгий вишитий рушник єднання

Звучить «Пливе кача поТисині»)

  Дівчина.

 На Сході плаче наша Батьківщина,

Ворожі танки все кордони рвуть,

Щодня солдати українські гинуть,

Свої життя за нашу волю віддають.

Та вірю я, здобудуть вони волю,

Звільниться наш Донбас від лиха й бід,

Завдала нам багато горя й болю Країна та,

яка для нас сусід. Солдатам зичу:

"Ні хвилини не вагайтесь,

Ніхто хай не опустить з Вас руки,

Прогнавши ворога, додому повертайтесь,

Чекають вас дружини, діти і батьки.

Вам завдяки земля в нас буде чиста

Від всіх, хто тут посіяв війни й зло,

Від найманців, бандитів, терористів,

 Всіх тих, кого зі Сходу принесло

Бажання іншу землю захопити,

 А значить, тут їм буде всім кінець,

Бо зможете ви ворога розбити

Не лиш зі зброї, а й з нескорених сердець!"

Пройшло століття! Та не перевелися люди, які готові покласти своє молоде життя за долю України. Їх  сотні , вони на небесах свято… оберігають нашу незалежність.

Мелодія « Пливе кача». Виходить дівчина –Україна. Дівча стають навколо України, з*єднюючи рушник.

Україна.

Боже, за що ти так караєш моїх дітей, що вони завинили. Молоді, вродливі, сильні, повні духом. Я знаю… Вони любили мене понад усе. Простіть мені дітоньки, що не вберегла вас від смерті. Століттями вони гинуть, кожне моє покоління дітей зазнає тортур. За що???... За що??? Господи, прошу дай моїм дітям дробру долю! А героям всіх поколінь вічний спочинок!

Пливуть гроби по морю, як човни -
по морю рук, по морю сліз і гніву.
Пливуть в човнах розтерзані сини
на хвилі молитов і переспіву.
Так ніби в жилах застигає кров,
а потім б’є у скроні голос крові
за тим, хто тихо жив, а відійшов
у дзвонах слави праведним героєм.
Пливуть човни, гойдає кожну лодь
людська долоня, тепла і тремтяча,
човнами править втишений Господь,
а серце розривається і плаче.
І кожна мати плаче, і пече
їй кожна рана у чужого сина.
Стоїть Майдан братів – плече в плече
і разом з ним ридає Україна.
Нехай же вам, герої, віддає
Святий Петро ключі від того раю,
де убієнний ангелом стає,
бо він герой. Герої не вмирають.
Герої не вмирають. Просто йдуть
з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.
Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
Героям слава – вписано у серці.

Пісня А я живий ,матусенько, жживий

Виходять всі учасники фестивалю, на фоні мелодії учасники говорять слова:

Моя прадавня, бідна Україно,

 В віках стражденна батьківська земля.

Люблю тебе всім серцем до загину,

Як мати любить в горі немовля.

Тебе віками нищили і рвали,

Синів найкращих гнали у Сибір.

Собачі діти вдома ґвалтували,

Щоб ти жила біді наперекір.

Схилю в зажурі голову й заплачу,

Сльоза скупая котиться з очей.

 Змахну її рукою нетерплячу.

Нехай в Москві не тішиться пігмей.

Збіжить лиха, прокотиться година,

Розплата гряне, громом перед ним.

Ми ж ні за що, не станем на коліна.

І не впадем в ході ні перед ким!

Коли крізь розпач випнуться надії
І загудуть на вітрі степовім,
Я тоді твоїм ім'ям радію
І сумую іменем твоїм.
Коли грозує далеч неокрая
У передгроззі дикім і німім,
Я твоїм ім'ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.
Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім'ям вмираю
І в твоєму імені живу!

Сторіччями здригався наш народ
Від ярм, від зрад й кривавих заворушень,
І мову як духовний ополот
Втирали в бруд прямісінько у душах.
Шевченко вмер. І Лесі вже нема.
Є незалежність. Є уже свобода.
І все одно ще темно від примар.
І все одно щось гірко труїть воду.
Чужі слова, задурені серця. 
Забувши дар небесного отця,
Полову слів переминають в роті,
Не в тому річ, які це почуття,
Не в тому річ, про що нам розмовляти,
Ти просто не вартуєш співчуття,
Якщо себе не здатен поважати.
Здобути нам кортить авторитет,
І є одна у нас дорога – 
Піднявши гідність, йти вперед.
Плазуєш – обітруть об тебе ноги.
Невже всі ті, чий прах – оця земля,
І не народжені ніким ще діти
Вартують того, в ницих щоб ділах
Й кульгавим словом їх сквернити?
Ні, це не пафос. Це молитва вам, 
Сини народу – Фенікси крилаті,
Цінуйте, пийте рідні ви слова,
Із попелу ви будете вставати. 

                      

То ж, друзі, борімося за відродження рідної мови, національної культури, проникаймо в таємниці історії. Любіть Україну! Шануйте її народ і себе

Звучить церковний гімн України у виконанні шкільного хору

 Тема:  Свято рідної мови: «О мово вкраїнська,

Хто любить тебе, той любить мою Україну!»

Мета. Формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови. Ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями. Пробудити почуття національної гідності.

Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

Обладнання. Вишивані рушники, хліб, калина, малюнки герба, прапора України, портрет Т. Г. Шевченка, плакати «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема», «Пісня - душа народу», «Кажуть, дитино, що мова наша - солов’їна».

Звучить мелодія. (І слайд)

(Голос з  мікрофона):

Мій друже юний!

Звертаюсь сьогодні до тебе

Мовою землі твоєї,

Мовою матері твоєї,

Народу твого мовою!

(2 слайд)

Водночас на сцену виходять троє  читців:

Ведучий 1.                         На всі світи й віки ти озирнись!

Де слово перше вимовив колись,

Де пісня мамина і пестила, і гріла,

Ввійшла  життям у душу і у тіло,

Живила серце соком калиновим,

Дорогу слала листячком кленовим.

І коли виріс – стала на порі

Водою й хлібом з житньої  зорі.

Ведучий 2.                         Не дай же їй сліпим метеоритом –

Хай ще гарячим, – пролетіть над світом!

Не дай умерти серед нас, живих,

Хоч скільки б там не обсідало лих.

Не дай забутися, з якого роду,

З якого кореня у світі почались.

Ми ж діти – українського народу,

Що тут, у Києві, життя нам дав колись

І в спадок передав співучу мову

Не дай же, друже, загубитись слову!

Ведучий 3.                         Так увійди у наш відкритий дім,

Що завше славився гостинністю святою.

Не попливи за сивою водою.

Тобою, слово, біль душі загою,

Тобою, слово, розтоплю я лід,

Хай знову подивляє білий світ

Найкраще слово, найпалкіше слово!

1.     Звучить пісня у виконанні хору Милівецької ЗОШ І-ІІ ступенів: « Слово рідне, звучи в ріднім домі»

	Ведучий 1.            Летить планета в космосі жива. На ній народжене усе, щоб жити. Людині дані розум і слова, І почуття найвищі, щоб любити!
	Ведучий 2.          Все для людини: небо і поля... І кожен має право розмовляти Тією мовою, що нам дала земля, Співати пісню, що навчила мати.
	Ведучий 3.           Нам в Україні всім судилось жить, В краю, де кожна квітка голос має! Тож українська мова хай звучить, Над цілим світом хай вона лунає!

	Звучить мелодія
	На сцену виходять Соняшник, Калинка, Барвінок.
	(5- 12 слайди)
Соняшник	Я – син Сонця і Землі української, символ світла і життєствердження.
Калинка.	Я – символ рідного краю, родинного достатку, а також – символ дівочої краси й вірності.
Барвінок.	Я – символ віри у свої сили. Наукова моя назва походить від латинського слова і в перекладі означає „перемагати”. Благословенним і чарівним вважається той край, де росте барвінок. Недаремно Україну називають барвінковим краєм. А ще я – символ вродливого, сильного парубка.
Разом.	Ми щиро вітаємо всіх на святі рідної мови!!!

Мова.	Я – ваша рідна українська мова. Як путівець між нивами проста. Барвиста, наче далеч веселкова – Такою увійшла до вас в уста. Пишаюсь, що у цій родині Заясніла калинова мова З роси, з проміння, з шуму колосків. Я вам дарую чисте українське слово, Аби з ясних слов’янських берегів У світі засвітитися дніпрово.
Соняшник.	Здрастуй, Слово, українська Мово, Здрастуй на межі тисячоліть. Квітни калиново, барвінково, Засіяй мов соняшника віть.
Калинка.	Тобі, Мово, ясна зоре, Прекрасну пісню заспіваєм. І над просторами твоїми Думками гордості злітаєм.
Барвінок.	З Шевченком у душі і серці У синю даль ідем, прямуєм. І пісню щиру, задушевну. Вітчизні милій подаруєм.
2.     Звучить пісня: «Світи над світами» ( 13-15 слайди)
Ведучий 1.	Мова українська – то невичерпне джерело, скарбниця народного духу. Вона мелодійна і ласкава, ніжна і багата. Вона – порадник і вчитель тим, хто її любить і шанує, і суддя тим – хто її зневажає.
Учень .	Що для мене рідна мова? Весняний пташиний спів? Гомін тихої діброви? Чи віночок дивних слів? Чув заморські, та, далекі, Ті не брали за живе. А моя – то ніби лебідь, Що по озеру пливе! Ось почулося „Будь ласка”, „Перепрошую”, „Пробач!” – Як в дитинстві добра казка, Так зворушують, хоч плач! Чую лагідне, родинне: „Мамо”, „мамочко”, „татусь”... Зберігає Україна Все, що мала Давня Русь. Є прості слова, як „думи”, Як Тарасів „Заповіт”. Скільки болю в них і суму І надій нестримних зліт!? Мова – золото-пшениця, Слів, як зерен на току. Не вмістити цю скарбницю В товстелезнім словнику. Захищаю від негоди Ці зернята золоті, Мова рідного народу – Найдорожче у житті. 3.     Звучить пісня: «Рідна мова» (16 слайд)
Ведучий 2.	Кожне слово української мови має своє обличчя. Як у квітки, у слова – неповторний аромат і відтінок барви, - а цих відтінків кожна барва має тисячі. То звідки ж до  нас прийшло слово?
Ведучий 3.	Воно – з гомону полів, лісів і морів, отчої землі, мережане сходом і заходом сонця, гаптоване сяйвом місяця й зірок, переткане червоною калиною, уквітчане синім барвінком, осяяне золотими соняхами.
Ведучий 1.	Воно – з першого радісного щебету немовляти, з потаємного шепоту і зітхань закоханих. З роси і води, ніжне і тендітне, бо єднає дух і тіло, бо в його основі – непорочність і чистота.
Ведучий 2.	Слово Богом дано нам, людям, і цей Дар Божий треба цінувати. Увага на екран.
Фільм „Слово. Знак. Письмо”. Учень.                      Пречиста Діво Мово ! (18 слайд) Із пуп’янка долонь                  викохується слово, Беззвучне і гучне,                 з роси, з води й сльози. Молись за нас, молись.                Пречиста Рідна Мово, Народжена з хлібів               І щедрої лози. Чи вже воскрес Твій Син,              Велика Наша Мати, Із трьох віків воскрес,              Із трьох тисячоліть?                     За нього помолись,             за той народ розп’ятий, Що в Твому  Храмі він                навколішки стоїть. Не геній, не пророк,               не схимник чи Месія, Прийшов Твій Блудний Син              спокутувати гріх. Твій голос у душі             священну віру сіє, Твій погляд очища             від пороху доріг. Єдина і Свята,            Пречиста Діво Мово, У полум’ї свічок            прийди в пусті серця, Навчи молитись нас            блакитно й калиново, Навчи чудових слів,            яким нема кінця, Скінчивсь великий піст,            І срібний дзвін голосить: Душа Твоя жива,            хоч знята із хреста. Народ до Тебе йде,           любові дар приносить, Молись за нас, молись,  Велична і  Проста!       4.     Звучить пісня «Відродися, повернися, рідна мово», (19 слайд) Ведучий 3. Мова – то найперша ознака нації. Є мова – є і держава, є народ. Тому так ревно, так планомірно нищили українську мову наші вороги – «раби на розум і на вдачу». Вони добре розуміли, що «люд без мови – то глина безлика, без’язика отара овець». А отарою так легко управляти! Ведучий: Від часів російського царизму та в умовах радянської імперії наша мова витримала 48 заборон! Подібного не знає історія жодної мови, жодної держави. (Відеосупровід: перелік заборон, Конституція України), (20-23 слайди) Ведучий1. Але рідна мова наша вистояла! Тепер вона – державна мова України. Її державний і офіційний статус закріплений десятою статтею Конституції України. Читець (На фоні звуків трембіти) Як довго ждали ми своєї волі слова! І ось вона тепер співа, бринить. Бринить, співає українська мова, Чарує, тішить і п’янить. Читець                                                Трембітна мова, музико, калино! Звучи в розмові,  повсякчас звучи. Говориш ти – говорить Україна. О рідне слово, більше не мовчи!                               5.Звучить пісня (Українська мова),   (24 слайд) Ведучий 2. Приємно слухати ніжну, з душею скомпоновану гру слів. Тут і мовне багатство, і з граматикою все гаразд. Але, на жаль, не завжди буває так. Дехто забуває, що чистота мови, її  багатство – така ж необхідна  річ, як і чистота тіла, охайність одягу. А недбале ставлення до власного мовлення викликає не лише зневагу, але й огиду. Ведучий 3. Не вірите? Ми спробуємо вас переконати. Послухайте діалог двох однокласників, які зустрілися після вихідних днів…  Розігрується драматизований діалог: (25 слайд) -                    Хелоу, кент!  Як ти тіпа на діскарі вчора оттягнувся? -                    Привіт,Іване. Ми вчора відвідали вечір, присвячений Дню української писемності і мови . -                    Так що – і дискаря не було? -                    Ні, ми лише подивилися чудове   літературно-мистецьке свято. -                    Во, блін, галімо було. Харашо, шо я не пішов. Ми з кентами у мене на хаузі  отривались. Родаків дома не було. Кльово! -                    Що ж ви робили, Іване? Як провели свій вільний час? -                    Повний отпад! Бабки зібрали, прикинь,  такий балдьож – хавать є шо, музон ніштяк. Такі приколи були… Слухай, братан… -                     Вибач, Іване, не розумію я тебе. Ти  якою мовою говориш? -                    Ну ти Андерсен! Якою мовою – українською в  натуре! -                    Вибач, я знаю іншу мову. Таких слів немає у словниках. Перепрошую, я поспішаю. Зустрінемось потім. Бувай. (Іде). -                     Ну, братан, давай ше побазарим.  Ех ти, а ще друг називається… І чого ото він випендрюється? Ведучий1. І справді, чого? А ви не здогадуєтесь? Ведучий 2. Так буває.  Хто нехтує культурою рідної мови,  потрапляє в жалюгідне становище, хоч, на жаль, сам цього не  усвідомлює. Читець.                    Закультурилася жінка до самого краю:                    Хто вона і як говорить, вже й сама не знає:                    По-російськи чи вкраїнськи – розібрати трудно,                    Тому й слухать її мову, слово честі, нудно.                    Вже вона не розуміє, тільки «понімає»,                    Уже й прати не уміє, а лише «стірає».                    Вже у неї не дитина, а чудний «рібйонок»,                    Вже їй діти допікають до самих «пічонок».                    Вже вона «білльо» купує, але не білизну,                    Вже й життя нема у неї – є «красива жизня».                    Не дивуйтесь, добрі люди, з такої натури:                    Це ж вона, нещасна, робить заради культури,                    Їй здається рідне слово пошани не гідним,                    І тому гордує жінка своїм словом рідним.                    Їй здається, культурнішим слово руське буде,                    А не бачить, що із неї глузують всі люди.                    Бо вона тепер не «руська», ані українка,                    А лиш просто безтолкова, нерозумна жінка,                    Що себе не поважає, ні свого народу                    І собі приносить сором, і своєму роду. Ведучий 3. Чому ж так трапляється все-таки? А тому, що й досі  тліє у душах багатьох отой комплекс меншовартості, насаджуваний віками неволі! Мовляв,  українською говорити не престижно, бо це мова сільська, та й не модна. Ведучий1. Манкуртами називають таких людей – тих, що втратили історичну пам’ять, а з нею і почуття національної гідності. Як не згадати тут поезію Бориса Кулика «Манкурти». Читець: Забуто все: історію і мову. Дніпрові груди сковано в граніт. І десь у полі знайдена підкова Вже не хвилює сивиною літ. Вже все одно, якою говорити, Вже все одно, хто ми на цій землі. Гадали – будем вдягнені і ситі, Все інше – зайвий клопіт на чолі. Та не зійшло: Дніпро немов калюжа, Та не зійшло: вже діти як чужі Ідуть у світ непевні і байдужі. Ледь що – готові взятись за ножі. Такі не схилять голову в шанобі. Їм материнська мова -  дивина. Не діти, а манкурти вузьколобі Від ситості, неробства і вина. Їм не болять  потоптані могили, Їм не болить розтерзана земля. У них уже ні гідності, ні сили. А де їм взятись? Звідки? Звідкіля? Отак і йдуть надщерблені і ниці, Надломлені у мислях і хребтах, Дожовують останні паляниці, А там – хоч жебраками по світах. Якщо ти є, народе, я благаю, Не обкрадай ні долі, ні себе. Бо втратиш все: не бачить тобі раю, Ні паляниць не буде, ні тебе. Ведучий 2. Тож завжди пам’ятайте, що рідне слово – невід’ємна частина рідного краю, нашої мальовничої землі зі щедрими нивами й полями, багатою славною історією, зрештою, «маленької вітчизни» – куточків, де залишилися сліди наших батьків, дідів, прадідів; того гніздечка, де кожен «ріс і мужнів». Ведучий 3. І куди б не закинула нас доля, ким би ми не стали в житті, нам ніколи не забути стежинки до рідного дому. Ведучий1. Комусь давай чужі світи, Екзотику чужого гаю. Мені ж і снишся тільки ти, Моя любов, мій рідний краю. Когось у сні і наяву Втішає, бач, заморське слово, А я ніде не проживу Без пісні рідної і мови! 6.     Звучить пісня «Мова кольорова»

Читець1:

(на фоні мелодії «Рідна мати моя..»):

(27 слайд)

                                      Запахнув чебрець з материнського поля,

Немов нагадати силкується він,

Що мати дала нам і сонце, і долю,

Дала, не забравши нічого взамін.

Читець2:

З далеких країв нашу душу тривожну

До рідної хати птах добрий несе,

Бо тільки матуся уміє і може

Порадить, утішить, пробачить усе.

Читець1:

Прислухаймось і ми з вами, шановні, до мудрої материнської поради.

(Діалог матері та дочки. Обидві у вишиванках)

Мама:

Як би тобі, доню, в світі не було,

Не скупись ніколи людям на добро.

Бо і так доволі хтось насіяв зла,

І холонуть душі наші без тепла.

Забувають діти мову матерів.

Глянь, від того болю світ аж посірів.

Доню моя, доню, кароока зірко,

У житті буває солодко і гірко.

Як би твої очі не манили зваби,

Не посмій вчинити Батьківщині зради.

Не посмій зламати гілку калинову –

Сиротою станеш, як забудеш мову.

Можеш призабути запах рути –м’яти,

Але рідну мову мусиш пам’ятати.

Можеш не впізнати голосу діброви,

Та не смій зректися маминої мови.

(продовжує звучати мелодія «Рідна мати моя…»)

Донька:

Рідна моя мово – материнське слово!

Буду пам’ятати я завжди про те,

Як навчила мати слово шанувати,

І не оскверняти, бо воно святе.

Рідна моя мова – пісня  колискова!

Про усе казкове на своїй землі

Ніжнопелюсткова мова світанкова,

На якій співають птахи і джмелі.

Рідна моя мово -  слово веселкове!

Ти зі мною будеш в щасті і в біді.

Рідна моя мово, маминому слову

Я вклонюсь, як хлібу і святій воді.

Ведучий:

Ми свято віримо в те, що не зміліє ріка нашої мови ніколи, слово рідне заграє новими гранями краси і довершеності!

(Всі учасники шикуються зі свічками),(28 слайд)

Молитва за мову

1.      – Боже милосердний, що на небі,

Українську мову збережи.

2. – Всім, хто має в серці віру в Тебе,

Об’єднатись в слові поможи.

2.      – Уклади в уста мого народу

Незнищенні істини прості,

3.      – Щоб ніколи рабству на догоду

Не збивався з істини путі.

4.      – Дай нам милосердя і терпіння,

5.     – До байдужості не доведи!

6.     – Від змертвіння і від запустіння

Усі:    Отче, збережи і захисти!

7.     Звучить пісня «Мова єднання»

Список використаної літератури:

1.     Бузулан Г. Сценарій свята рідної мови на тему: “О слово рідне, хто без тебе я?” // Укр.мова і літ. в школі. – 2001. - №6. – С. 54-58.

2.     Дацула Л.В. «Як парость виноградної лози, плекайте м ову» // Позакл. час. – 2009. - №19/20. – С.38-42.

3.     Дяк О.Ю.Свято європейських мов //Шкільна б-ка. – 2009.- №6. – С.42.

4.     Лунай, прекрасна наша мово! // Позакл. час. – 2009.- №19/20.- С.96-97.

5.     Погребна О. «Словом… можна полки за собою повести» // Укр.. мова та л-ра. 2009. - №40. – С.3 – 5.

6.     Пугач Н. Усе минає, а слово залишається : свято української писемності й мови // Шкільний світ. 2009.- №25/28.- С.18 – 21.

7.     Тиха Є.Ю. О слово рідне! //Виховна робота. – 2009.- №10.- С.49-50.

8.     Українська мова – диво калинове // Позакл час. – 2009.- №19/20.- С.94-95.

9.     Ходань О. Виховний захід «Мова моя українська» сценарій // Українська мова і література в школі. – 2009.- №1. – С.60 – 61.

10.                        Човбан В. Від сопілки – до слова, від слова – до мови : літературна вітальня //Шкільний світ. – 2009.- 313.- С.16-19.